ПОВСЯКДЕ́НЬ, присл. Кожного дня, щодня; повсякденно. — Ні-бо, Стехо, неправда; я не трушуся, а хочу, щоб як сьогодні удоволь [удосталь] є хлібця, так щоб.. і повсякдень по стільки ж (Кв.-Осн., II, 1956, 131); Дорослі повсякдень були на роботі (Юхвід, Оля, 1959, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 695.