ПОВТО́РЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. повтори́ти, повторя́ти і повтори́тися, повторя́тися. Максим не може не бачити, з якою ретельністю Білецькі відшліфовують кожен трюк, як він з кожним повторенням стає все ефектнішим (Ткач, Арена, 1960, 128); Він знаходить у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (Стельмах, І, 1962, 487).
2. Фраза, думка і т. ін., що повторюється (у мовленні, в літературному чи музичному творі і т. ін.). Незважаючи на силу-силенну персонажів, які багато разів згадуються, Микита Годованець ніколи не збивається на повторення (Вітч., 1, 1969, 173).
3. перен. Той, хто (або те, що) є точною копією кого-, чого-небудь, має повну подібність до когось, чогось. Таке дивне і навіть казкове повторення Надії.. її донька Іванка (Чаб., Тече вода.., 1961, 156); Спливав день за днем. І кожен з них був точним повторенням минулого (Тулуб, В степу.., 1964, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 696.