Слово "повторювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОВТО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПОВТОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОВТОРИ́ТИ, торю́, то́риш, док., перех.

1. Говорити, писати і т. ін. знову, ще раз те ж саме. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (Ів., Таємниця, 1959, 155); Вже я раз виражала свої думки з поводу [з приводу] «київських свят», то що вже повторяти знов (Л. Укр., V, 1956, 391); — Що за чудесний вид, — повторив хлопець по хвилі (Фр., III, 1950, 8); — Я не бачив ніколи ні одного робітника з маєтку Гальванеску, — вперто повторив дід (Смолич, І, 1958, 49); // Проказувати слідом за ким-небудь. Уста мого сусіда, ледь-ледь ворушилися, повторюючи її слова… (Ле, Право.., 1957, 10); Кладе дитя поклони.. Та молитву після діда Повторяє в тишині (Граб., І, 1959, 210); — За Січ! — промовили тихо старі, моргнувши сивим вусом. — За Січ! — стрепенувшись, як молоді соколи, повторили молодці (Довж., І, 1958, 257); // Переказувати чиїсь слова. — Нема тепер панської — є наша земля, — не помічає Тимофій, що повторює слова Мірошниченка (Стельмах, II, 1962, 177); — Роби як знаєш, — сказала [мати], — що мені переказали, те й я тобі повторила (Ю. Янов., II, 1958, 207); // тільки недок. Часто говорити, згадувати що-небудь. Ми любимо повторювати слова Глінки, що музику.. творить народ, а композитори лише аранжують її (Рильський, IX, 1962, 167); Повторяла [Краньцовська] кілька раз, що вона для Славка застара (Март., Тв., 1954, 257); // Відтворювати якісь звуки (про луну). Ов-ов-ов!.. — одзиваються збуджені гори… га-га-га!.. — повторюють в тривозі далекі верхи (Коцюб., II, 1955, 330).

2. Робити знову, ще раз те ж саме. Наступного, 1614 року, козаки здійснили два походи. Щоправда, весняний був невдалий.. Проте влітку на 40 чайках вони повторили похід (Наука.., 9, 1966, 40); // Виконувати ще раз (музичний або літературний твір, частину його). Гіта.. грає на скрипці, повторюючи невтомно той самий бурхливий і блискучий пасаж, що раптом змінюється пристрасною й сумною мелодією (Коч., II, 1956, 339); Зурна повторяла один і той самий голос, монотонний, невиразний (Коцюб., І, 1955, 395); // Наслідувати чиї-небудь рухи, дії і т. ін. Знаками питає [Мартіан] Міна, де він узяв таблицю. Той показує на браму і повторює ті рухи, що робив йому воротар (Л. Укр., III, 1952, 273); Тоня невідлучно пробирається за ним, стараючись, мов слухняна альпіністка, точно повторювати кожен його рух (Гончар, Тронка, 1963, 239); Ведмідь ще раз здивував усю команду. Він повторив точно те, що зробив Гриць: вчепився лапами за трапик і спокійнісінько виліз на палубу (Ткач, Гриць.., 1955, 12); // Бути цілком подібним до кого-, чого-небудь, схожим на когось, щось. — Дуже часто діти повторюють своїх батьків. Засвоюють їхні звички, їх принципи, їх мораль (Логв., Давні рани, 1961, 30).

3. Відновлювати в пам’яті раніше вивчене, засвоєне. Учитель порадив, як нам треба повторювати те, що вже вивчено, як краще засвоїти правила (Донч., V, 1957, 205); Перейшов [Грицько] думками на географію й став конспективно повторяти її від початку до краю (Вас., І, 1959, 177); Сьогодні.. не вчили нічого нового, тільки трохи повторили (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 697.