ПОВТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Втягнути кудись усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Повтягав усі мішки в хату (Сл. Гр.).
2. Засмоктати, всмоктати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. По Сивашах, що вже повтягували в себе стільки людей, поміж страшними.. трясовинами, де інший і вдень не пройде, Оленчук пройде і в найтемнішу ніч! (Гончар, II, 1959, 59).
3. Увібрати, підтягти всередину (голови, животи). А дівчата всі — так ніби ото бджоли, коли на них димом пхукнути… Голови в плечі повтягали (Вишня, І, 1956, 241); На голому гіллі акації, що, здавалося, задрімала, стоячи під вікном, мирно сиділи, настовбурчивши пір’я і повтягавши голівки, горобці (Грим., Незакінч. роман, 1962, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 697.