ПОВТІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Утішатися якийсь час. Весна оживає.. Іду і так мені бажається поділитися з ким цими враженнями, повтішатися красою (Тесл., З книги життя, 1949, 86); Бачура хотів заперечити, що відновлення пересохлих річок є ідеєю всенародною, але стримався. Хай старий гідротехнік повтішається (Чаб., Тече вода.., 1961, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 696.