ПОВХО́ДИТИ і ПОВВІХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Ввійти кудись, у щось, до когось (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Незабаром повходили в хату й другі [товариші Чіпки] (Мирний, II, 1954, 297); Нараз музика втихла.. та співи перестали, із сусідніх світлиць повходили старші панотчики і старші пані (Фр., І, 1955, 185); Не дуже відчиняючи ворота, всі поввіходили [в клуню] і знову їх зачинили (Гр., II, 1963, 302).
2. Проникнути в глибину чого-небудь, просякнути у багатьох місцях. Повходила кров у землю (П. Куліш, Вибр., 1969, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 697.