ПОВШИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повшива́ти. — В мене не тільки все стоїть не повшиване, обідране, — в мене навіть воріт не поставили (Н.-Лев., III, 1956, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 698.