ПОВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відкусити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Цариця й нагадала їй [комашні], щоб вона вночі полізла на дерева і за одну ніч повідкушувала птиці пір’я коло крил (Укр.. казки, легенди.., 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 668.