ПОВІДНАХО́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Віднайти все або багато чого-небудь. І справді їм удалось повіднаходити багато всяких металевих предметів: бляшок, дротиків, штабок, шматочків міді і т. ін. (Фр., II, 1950, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 669.