ПОВІДНИ́Й, а́, е́: Повідна́ вода́ (води́ця, води́чка). Весняна вода, що виходить з берегів після скресання річок. Виходить дід Юхим.., на палець пробує водицю. Бо всяк буває: повідна, та з холодком, а та з розливу — траву несе (Мал., З книги життя, 1938, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 669.