ПОВІДТАВА́ТИ, тає́, док. Відтанути (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Вікна давно повідтавали, в хаті повно сонця (Гончар, II, 1959, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 670.