ПО́ВІЗ, возу, ч., заст. Екіпаж. Старий порівнявся з панським повозом, зійшов з дороги (Укр.. казки, легенди.., 1957, 385); В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Л. Укр., IV, 1954, 280); Звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 671.