Слово "повільний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий. Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр., 1954, 80); Повільне відмирання природи, іній на деревах і срібна паморозь у степах веселили, бадьорили людей (Скл., Хазяїни, 1948, 132); // Який триває довгий час; довгочасний. Люди.. вели повільні, нудні розмови, так, для штуки, аби не проспати черги (Тют., Вир, 1964, 145); // Який впливає протягом тривалого часу. Відповідно до швидкості дії проявники поділяються на надшвидкісні, швидкі, нормальні і повільні (Довідник фот., 1959, 111); // Який настає не зразу; поступовий. В Тюмені їх [переселенців] чекала звістка, подібна до засуду на повільну голодну смерть: через мілководдя пароход [пароплав] не йшов (Л. Укр., V, 1956, 70).

На пові́льному вогні́ — на вогні, який довго, слабо горить.

2. Неквапливий, млявий. Я, бачите, зроду повільний собі, а Хома — то прудке, як іскра (Фр., І, 1955, 68); На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Бажан, Вибр., 1940, 178); // Який нешвидко рухається; малорухомий. Діти побігли вперед до сливок, постойкуючи [очікуючи] по хвилинці на чоловіка-орендаря, що йшов однаковим кроком із повільнішим товаришем (Коб., III, 1956, 528); Аркадій Валеріанович.. попереду бачить валку саней. Вона пливе глибоко вибитою дорогою, повільна, чорна (Стельмах, І, 1962, 45); // Рівний, без різких переходів; плавний, розмірений (про звуки, мову, рухи і т. ін.). Його все гніває, все дратує: і той Савченко з вічними жартами.., і Савченків робітник, якого Тихович так любить, а проте не може спокійно дивитись на його повільні рухи (Коцюб., І, 1955, 209); На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183).

3. рідко. Положистий, некрутий. Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Вовчок, VI, 1956, 310).

4. діал. Помірний. Торік зима була повільна (Сл. Гр.).

5. діал. Вільний.

6. діал. Нетісний (про одяг, взуття). Шапка повільна (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 672.