ПОВІСТИ́НА, и, ж., розм. Невелика повість. Після обіду писав одну повістину віршами (Мирний, V, 1955, 327); // Зневажл. до по́вість. — Що ви високопарно називаєте культурою?.. Пусті кримінальні повістини, які вчать наших дітей злодійського ремесла? (Вільде, Сестри.., 1958, 489).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 675.