ПОВІСТЯ́Р, а́, ч.
1. Автор повістей. Мої батьки мешкали в 1860 — 1869 роках в будинку Леонтія Устияновича,.. батька Миколи Устияновича, славного повістяра і поета (У. Кравч., Вибр., 1958, 427); Хто в грудях почува пісень високий дар, Поет і повістяр, творець картин і статуй, Народу й Партії свойого серця жар Хай чесно віддає, бо він у них узятий (Рильський, III, 1961, 233).
2. рідко. Те саме, що опові́да́ч 1. Даруйте свому [своєму] Соколові, що колись мав гострий зір, а тепер перевівся на балакучого повістяра (Кач., II, 1958, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 675.