ПОГАНЕ́НЬКО, розм. Присл. до погане́нький. Бліді, втомлені, поганенько вбрані, Та к зброї кожний [боєць] мов приріс руками (Фр., X, 1954, 62); Вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії (Довж., І, 1958, 13); // у знач. присудк. сл. — З нервами у вас.. поганенько, але поприймайте ліки.. і проживете ще сто років (Зар., На.. світі, 1967, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 701.