Слово "поганка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОГА́НКА, и, ж.

1. розм. Жін. до пога́нець 1. — Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Мирний, III, 1954, 167).

2. заст. Жін. до пога́ни́н 1. [Годвінсон:] Се, кажеш, не така бридка мета? Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! (Л. Укр., III, 1952, 75).

3. Негарна, некрасива дівчина або жінка. — Дивно мені тілько, — де така поганка набігала [дитину]? (Мирний, І, 1954, 68).

4. Народна назва неїстівних шапинкових грибів. Мірошниченко вийшов на узлісся, збиваючи носком чобота відьмине коло тонконогих грибів. До недавнього часу він думав, що ці гриби — поганки (Стельмах, II, 1962, 144).

∆ Бліда́ пога́нка (Amanita phalloides) отруйний гриб. — Я сьогодні вранці знайшов блідих поганок — небезпечний гриб (Донч., IV, 1957, 113).

5. розм. Те саме, що лихома́нка 1. Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Янов., II, 1954, 10).

6. розм. Річ, предмет, що викликає чиєсь невдоволення. [Шевцов:] Та де ж це вона, поганка, хустка ця, поділася? (Гр., II, 1963, 502).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 703.