ПОГАРНІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Стати гарнішим (див. га́рний 1). — Як ти погарнішала, Настуню, — захоплено прошепотів він (Тулуб, Людолови, II, 1957, 537); Зразу впізнав [Павло] серед дівчат Мар’яну, але дивувався: як вона змінилась за цей час. Погарнішала (Головко, II, 1957, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 705.