ПОГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Гладити рукою, долонею, пальцями обережно, помалу або час від часу. Увесь час він сидів мовчки, погладжуючи свої чепурно закручені темні вуса або чистенько виголене підборіддя (Гр., II, 1963, 317); Серце Дороша защеміло, він скинув кашкета, став на коліна перед самітним горбиком і довго стояв, похиливши голову, погладжуючи рукою м’яку зелену травичку, що ніжним килимом покривала це святе місце (Тют., Вир, 1964, 201); * Образно. І я лежу. Дозволив сонцю, як ножу, погладжувать мене блискучим (Тич., II, 1957, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 708.