ПО́ГЛУМКА, и, ж., розм. Те саме, що глум. Його поглумка гірш не те лайки — бійки (Вовчок, VI, 1956, 301); Поприходили.. зарічанські хуторяни і, затаївши поглумки в очах, зупинилися купою осторонь (Гончар, II, 1959, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 711.