Слово "поглядати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч., І, 1963, 252); Дехто сів, а багато ще й стояло, жадібно поглядаючи на казан, над яким вставала пахуча пара (Скл., Святослав, 1959, 23); * Образно. Сонце, що недавно так ласкаво поглядало на світ, закрили густі олов’яні хмари (Гжицький, Вел. надії, 1963, 332); // Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь. — Поглядайте, поглядайте за ним, — стишує [отець Миколай] голос. — Маленьких книжок він людям не дає? (Стельмах, І, 1962, 267).

2. Те саме, що диви́тися 1. Зажурився він [горобчик], поглядає сумно по полю (Л. Укр., III, 1952, 482); // перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином. Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома (Фр., II, 1950, 292); Інакше став [Павлуша] відтоді поглядати й на Милу: коли з гімназистами бачив її, ревнував дуже (Головко, II, 1957, 279); // перен. Бути готовим зробити що-небудь. — Відчувається, що ти обома руками вхопився за залізо, не поглядаєш, як би швидше шмигнути за нашу заводську браму (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 273).

◊ Ба́сом погляда́ти див. бас; Криви́м о́ком погляда́ти див. криви́й; Погляда́ти згори́ [вниз] (зви́со́ка) — те саме, що Диви́тися згори́ [вниз] (див. згори́). Джамбул! Він ще застав аж ті.. дні далекі, коли аристократи-письменники згори вниз гордо поглядали на різночинців і семінаристів, — а про письменників із народу — просто уже й говорити не доводиться! (Тич., III, 1957, 66); — Бачу й тебе, горда паніматко: чи так поглядатимеш звисока і тоді на нашого брата, як твій гетьман.. проспить молоду (П. Куліш, Вибр., 1969, 101); Погляда́ти зи́зом див. зиз; Ско́са погляда́ти на кого — що — ставитися до кого-небудь недоброзичливо або з підозрою, виявляти своє незадоволення кимсь, чимсь. — Старий Навроцький людина проста, чесна, він одразу полюбив мене, а мачуха й досі скоса поглядає на мене (Н.-Лев., V, 1966, 135); Він не помічав, що своєю поведінкою.. декому навіть подає привід поглядати на себе скоса (Голов., Тополя.., 1965, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 712.