Слово "погода" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОГО́ДА, и, ж. Стан атмосфери (хмарність, вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному місці, в даний час. Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора, Велів поганій буть погоді… (Котл., І, 1952, 67); Погода була по-серпневому тиха й сонячна (Тулуб, В степу.., 1964, 278); * Образно. — Газета, моє серце, — найтонший барометр, що визначає політичну погоду (Кач., Вибр., 1953, 191); *У порівн. Життя, кажуть, зжити — не поле перейти. Життя — що погода (Мирний, І, 1949, 239); // Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру і т. ін.). В сльоту чи погоду маленькою лажу було за гусьми на пашу, діти бавлю (Фр., XIII, 1954, 435); Знову розвіхолилось. Кілька днів стояла погода.., а це піднялося таке, що й світу не видно (Речм., Весн. грози, 1961, 40); // діал. Негода, сльота. Погода у вікно б’є, — зачиніть (Сл. Гр.).

Зве́дення пого́ди — дані про стан атмосфери в певному місці, в певний час. За зібраними на них [метеорологічних станціях] відомостями складаються зведення погоди, які передаються по радіо в Центральний інститут погоди (Фіз. геогр., 5, 1956, 95).

◊ Роби́ти (зроби́ти) пого́ду — вирішально впливати на що-небудь, мати вирішальне значення. [Петерсон:] Якщо я досі терпів деякі ваші вибрики, то лише тому, що ви не належите до людей, які роблять погоду (Галан, І, 1960, 396); — Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевності і великодушності він погоди не зробить (Стельмах, Правда.., 1961, 309); Стає́ (ста́не) на пого́ді (на пого́ду) — встановлюється добра погода. — Може, на погоді стане, — подумав Гамара (Колг. Укр., 9, 1956, 31); У Забужжі було повно сонця, воно бриніло, тремтіла далека лісосмуга, і хотілось вірити, що стане на погоду (Рад. Укр., 29.VII 1962, 2); Чека́ти (жда́ти) ко́ло (з) мо́ря пого́ди див. мо́ре.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 715.