ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.1. Давати згоду (у 1 знач.). Юра.. не дуже охоче погоджувався їхати (Ірчан, II, 1958, 185); Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Вона ж завсіди було погодиться, як він схоче (Вовчок, І, 1955, 182); [Анна:] Мене король французький свата. І як на це погодиться наш тато, То доведеться їхати в Париж! (Коч., П’єси, 1951, 49).
2. Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися. Філіпчук.. не міг перетравити того, що сталося, не міг повірити.. Адже могли сваритись, лаятись, не погоджуватись, але в усякому разі він був господар (Вільде, Сестри.., 1958, 490); Дуже мені прикро, що не вдалося умовити Мирного погодитися з Спілкою в справі видання «Повії» й других нових, недрукованих праць (Коцюб., III, 1956, 215); — До Гната Яворського вдатися мусимо. Він дасть пораду, як і що, — знайшов вихід Антін.. На тому й погодились (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90).
3. Бути згодним з ким-, чим-небудь; визнавати що-небудь правильним, доречним; підтримувати когось. Артем на це нічого не сказав матері, наче й не чув її мови, а чи, може, мовчки погоджувався з нею (Головко, II, 1957, 423); — Можливо, до певної міри, Володько, ти й маєш рацію, — погодився Брянський, замислившись (Гончар, III, 1959, 81); * Образно. Стара заклякла, увірвавши думку, та мов прислухалася, що скаже серце, як погодиться з думкою… (Коцюб., І, 1955, 94).
4. Призвичаюватися до чого-небудь; примирятися з чимсь. Обидва письменники [М. Горький та І. Франко] розпочали літературний шлях як борці, як люди, які прийшли в життя, щоб не погоджуватися з несправедливістю, з рабським станом народу (Вітч., 3, 1968, 119); Роздумувала [Краньцовська] цілий день над цею [цією] справою. Погодилася вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля (Март., Тв., 1954, 321); [Геррісон:] Я не можу погодитися, що людське життя так марнується (Ірчан, І, 1958, 218).
5. тільки недок. Пас. до пого́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 716.