ПОГОЙДНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до погойда́тися. Гукнув хлопець поромщика [поромника], та так гукнув, що той аж затремтів від того крику і пором його погойднувся (Укр.. казки, легенди.., 1957, 260); — Рушай, — гукнув Чубенко, — рушай, донбасівська республіко! — і погойднувся в сідлі, мов жартома (Ю. Янов., І, 1954, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 717.