ПОГОЛО́ВНИЙ, а, е. Який не виключає нікого; загальний. Звірства [фашистів] і поголовні грабунки населення мають характер масовий і винятково жорстокий (Довж., III, 1960, 56); В Петербурзі йшли поголовні арешти (М. Ол., Леся, 1960, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 718.