ПОГОМО́НЮВАТИ, юють, недок., розм. Гомоніти час від часу, з якогось часу. Погомонюють [люди] у старости вибирати [Карпа], а то й в самі старшини (Мирний, III, 1954, 238); Хлопці уже погомонювали, що Сергій носить при собі щось у боковій спідній кишені і тому став замкнутим, відлюдкуватим (Хор., Не-закінч. політ, 1960, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 719.