ПОГОРДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.
1. Поставитися до кого-, чого-небудь зверхньо, зневажливо, презирливо. Може б, який і пан не погордився б узяти таку кралю (Кв.-Осн., II, 1956, 353).
2. Гордитися якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 720.