ПОГОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, ости́шся, док., розм.
1. Те саме, що пригости́тися. [Олекса:] Жандарми пішли, певно, до буфету. Така нагода погоститися за рахунок Тишківського (Сміл., Сад, 1952, 370).
2. Гоститися, гостювати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 721.