ПОГРАБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пограбува́ти. Під усіма тими відомостями про нього [Давида] стояло стисло нерівним почерком написане: «В справі пограбування кооперативу зізнання дати відмовляюсь» (Головко, II, 1957, 164); Більша частина кам’яних церков у древній Русі будувалась на кошти князів, нагромаджені шляхом пограбування народу (Іст. УРСР, І, 1953, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 722.