ПОГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. 1. Розбійницьким нападом відняти що-небудь у когось, викрасти щось. [Один козак з Ради:] Вчора татари спалили Богуслав по саму Рось, обібрали наші хати, пограбували наше добро (Н.-Лев., II, 1956, 435); — Коли ви в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте,.. — я знищу вас як зрадників (Довж., І, 1958, 157).
2. перен. Розорити податками, поборами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 722.