ПОГРЮ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Грюкати не дуже сильно або час від часу. — О лихо-лихо! о додому! додому! о мамо! мамо! — кричав Івась і погрюкував ногами у двері (Мирний, І, 1954, 270); Трамвай, подзвонюючи і погрюкуючи, йшов знайомою лінією (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 726.