ПОДАВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто подає що-небудь (перев. снопи). — Ой батюшко, не всиджу на цих козлах!..Їй-богу, неначе мене хто настромив на вила, як подавальник того снопа! — репетував парубок на козлах (Н.-Лев., III, 1956, 168); Ліве сидіння призначене для садильника, а праве — для подавальника садивного матеріалу (Колг. Укр., 9, 1956, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 729.