Слово "подавити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. пода́влять; док., перех.

1. Навалюючись вагою, позбавити життя, знищити всіх або багатьох. [Микола:] Хати такі були, що якби не веліли порозламовати [порозламувати], то б од вітру самі попадали і подавили б своїх хазяїнів (Котл., II, 1953, 28); Один з танків бере напрямок сюди.. — Страшно! Подавить він нас! (Гончар, II, 1959, 375); // Роздушити все або багато чого-небудь. Тимко скочив на гарбу і ліг на солому, підклавши під голову руки. — Стій! Яйця подавиш! — злякано вихопив Охрім свою торбу з харчами (Тют., Вир, 1964, 281).

2. Давити якийсь час. * Образно. [Гавенда:] Що мені жаліть його, коли він заслужує на те. [Ледачий:] Ну, коли так, то я з нього подавлю олії… (К.-Карий, II, 1960, 21).

3. перен. Пересилити в собі, подолати (почуття, відчуття і т. ін.); не дати виявитися; приглушити. [Матушка гуменя:] Чи матимеш ти силу в собі подавити всі ті потайні чернечі гріхи, які з усіх боків обступлять тебе (Мирний, V, 1955, 71); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (Донч., V, 1957, 457); Подавити нервове збудження.

4. Знищити що-небудь, припинити силою ворожі дії. Подавили [матроси] кулеметні гнізда, захопили мінометну батарею (Кучер, Голод, 1961, 132).

5. перен., розм. Поморозити, заморозити. — Отаке-то вчинилося!.. — мовив старий дід, оглядаючи холодні трупи. — Шкода молодої сили — подавив мороз (Мирний, IV, 1955, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 732.