ПО́ДАЛЬ, присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь. Коло ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою своєю; а подаль од ліжка Павлютиха процвітає (Вовчок, VI, 1956, 221); Волосся одкрите вітер йому підворушував: шапка ж облізла лежала там, де й сокира — на отшибі [відшибі], подаль (Тич., І, 1957, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 733.