ПОДАРУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до подару́нок. Гостинців повен клуночок Тобі я принесла; Сама я в подаруночок Для тебе розцвіла (Гл., Вибр., 1957, 327); В уяві Небесника з’явилися дві голови дитячі, жінка. У нього в чемодані для кожного з них подаруночок… (Томч., Готель.., 1960, 24); // ірон. — Ви розумієте, який «подаруночок» готували ви товаришам тим, що уникали тренувальних маршів (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 734.