ПОДАТНИ́Й, а́, е́, іст. Який підлягає обкладанню податтю, повинен сплачувати подать. Кріпосне право скасували, та не зовсім. Селяни залишилися без прав, залишилися нижчим, податним, чорним станом, залишилися в пазурях у кріпосної кабали (Ленін, 7, 1970, 186); У Ніжині, за даними переписних книг 1666 р., було 642 податні двори, з них 184 двори ремісників і 57 дворів торговельних людей (Іст. УРСР, І, 1953, 285).
∆ Податни́й інспе́ктор — у дореволюційній Росії — чиновник, який контролював збирання податі. Один з тих двох панів був звенигородський податний інспектор (Крим., Вибр., 1965, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 735.