ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (Мак., Вибр., 1954, 455).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 735.