ПОДАЯ́ННЯ, я, с.
1. Пожертвування жебракові, біднякові; милостиня. Тяжче заробити хліб, аніж випросити, але несеш подаяння за плечима, немов камінне жорно. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Стельмах, І, 1962, 290).
2. Внесок на користь якоїсь особи або установи (звичайно з благодійною метою). Тепер для попа головний клопіт — як більше висмоктати з громади прибутків. Отець Орест Солонинка, засвоївши цю премудрість, здирав з віруючих різні треби і подаяння не лише грошима, але й натурою (Мельн., До раю.., 1961, 59).
3. Те саме, що пода́чка. Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 736.