ПОДЕ́КУДИ, присл.
1. У деяких місцях, місцями; де-не-де. На горі між буком чорніє подекуди сосна (Коцюб., III, 1956, 139); Подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці (Вас., І, 1959, 130); Стіл був покритий шматком червоної матерії.., подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Дмит., Наречена, 1959, 172).
2. Іноді, часом. Балабуха вкидав подекуди слівце та все поглядав на Онисю (Н.-Лев., III, 1956, 18); Звикши до того, що її всі вважають за рівню, вона вже подекуди намагалася верховодити і навіть коверзувати (Стельмах, І, 1962, 154).
3. рідко. Якоюсь мірою; частково. У якомусь глухому сільці колишній червоноармієць влаштував радіо, на подив, а подекуди й острах своїх односельців (Кулик, Записки консула, 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 738.