ПОДЕ́ННИЙ, а, е.
1. Який провадять, здійснюють день у день, щодня; щоденний. Поденний розрахунок за роботу; // Яким оцінюють, оплачують кожен відпрацьований день. — Опріч поденної ціни, я тебе й награжу [нагороджу] за твою правду (Кв.-Осн., III, 1956, 404); // у знач. ім. поде́нне, ного, с. Плата за кожен відпрацьований день. — Чи не знаєте, що ся фабрика не приносить мені майже ніякого зиску.. І відки я приходжу до того підвищувати вам поденне? З яких капіталів? (Фр., III, 1950, 193).
2. Оплачуваний за кількістю відпрацьованих днів. Якби не поденна робота в дворі та на панських ланах, то хто зна, як би Мартоха прожила з дрібними дітьми (Л. Укр., III, 1952, 636); Маркові іноді щастило влаштуватись на поденну роботу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 380); // у знач. ім. поде́нна, ної, ж.; поде́нне, ного, с., розм. Звичайно тимчасова, сезонна робота, оплачувана за кількістю відпрацьованих днів. Ніщо не могло зробити їй [Маланці] більше приємності, як горсточка насіння, випрохана в путящої хазяйки або зароблена на поденному (Коцюб., II, 1955, 25); Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Гр., Без хліба, 1958, 81); — Коли почнеться виробництво, то півколгоспу туди [на цукроварню] йде на поденну (Ле, В снопі.., 1960, 40).
3. Який виконує роботу (звичайно тимчасову, сезонну), оплачувану за кількістю відпрацьованих днів. Тамтой був поденним робітником (Вільде, Сестри.., 1958, 498); Самі [брати Павлюки] працювали, як скажені, і заливали сала за шкуру «строковим» і поденним наймитам (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 66); // у знач. ім. поде́нний, ного, ч.; поде́нна, ної, ж. Людина, яка виконує роботу, оплачувану за кількістю відпрацьованих днів. [Лукерія Степановна (гука):] Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді; думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну? (Кроп., II, 1958, 272); * У порівн. — Не можу я так жить, — кричав Юхим Барило, — щоб мене кидали з роботи на роботу, як поденного! Я хочу буть на постійній (Кучер, Трудна любов, 1960, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 738.