ПОДЗЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Дзенькати не дуже сильно або час від часу. Сокира вправно подзенькує в міцних руках (Чаб., Балкан. весна, 1960, 31); Дзижчали кулі, іноді подзенькуючи, мабуть, об чиюсь лопатку (Гончар, III, 1959, 50); Потроху, непомітно згубив він колишню сором’язливість, вже й олівцем по графину подзенькував на засіданнях (Мушк., Серце.., 1962, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 741.