ПОДИ́НА, и, ж.
1. Подова плита в плавильній печі. Члени бригади викладають вогнетривкою цеглою подину печі (Роб. газ., 13.ХІ 1962, 2).
2. діал. Низина. А там, на схід, у далечезній подині простелялись ферганські степи (Ле, Міжгір’я, 1953, 86).
3. діал. Рівне місце в горах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 743.