ПОДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех.
1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, зробити в ньому заглибини, вм’ятини, дірки в багатьох місцях; // Ударяючи дзьобом, пошкодити в багатьох місцях усе або багато чого-небудь (про птахів); // перен. Укрити ямками, заглибленнями в багатьох місцях, зробити нерівним (обличчя).
2. Довбати якийсь час. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе, чи ящірка зелена Зашелестить в кущі — вона, мов тороплена. Шукає матері, дрижить, втіка… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 183).
3. перен., розм. Влучати з гармати, кулемета і т. ін. в яку-небудь ціль якийсь час. — Наче стріляють десь?.. — Не бійся! То наші. То я їх покликав, щоб вони станцію подовбали (Автом., Так народж. зорі, 1960, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 751.