ПОДО́ВГА́СТИЙ, а, е, діал. Довгастий. Лице його, трохи подовгасте, мало барву якусь смагляву (Март., Тв., 1954, 231); Ліжко і тапчан хлопці поставили.. вздовж стіни.. Подовгастий конторський стіл — проти ліжка (Гжицький, Вел. надії, 1963, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 751.