ПОДОЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал. Дозволити. — Подозволь лишень, дядьку; я зараз усе спишу (Кв.-Осн., II, 1956, 139); [Гаврило:] Ах ти ж брехун! Подозвольте потягнуть його хоч качалкою, хоч рогачем? (Кроп., IV, 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 752.