ПО́ДРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подра́ти 1. Він узяв його [собаки] вухо, подране в щоденній гризні, і стиснув його між пальцями (Мик., II, 1957, 177); // у знач. прикм. Штани в його полатані, Подрана свитина (Щог., Поезії, 1958, 66); У подраних капцях на босу ногу йшла Марина Сукачова з сином (Шиян, Гроза.., 1956, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 756.