ПОДРАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Дратувати якийсь час. [Галина:] Вже й смерка, а Максима й досі немає? Невже за те розгнівався, що вчора трохи його подратувала? (Кроп., II, 1958, 82); [Ольшанський:] Яка нудьга… Хоч би прийшов Кезгайло, Подратували б дурня хоч цього… (Коч., П’єси, 1951, 213).
2. Навмисно викликати в кого-небудь незадоволення, досаду, злість; роздратувати. — Дався узнаки німець? Спробував економії? — хотіла подратувати Пріська чоловіка (Л. Янов., І, 1959, 185); — Подобається мені ота, що все губи лиже, — каже Корній, коли хоче подратувати дружину (Гончар, Тронка, 1963, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 756.