ПОДРИ́ГА́ТИ, и́га́ю, и́га́єш, док., розм. Дригати ногами, лапами якийсь час. Сівши, зараз подригала [бджола] ніжками, мов до чого нечистого торкнулася (Мирний, І, 1954, 177); Він перекинувся головою вниз, покотився в яр, став там дубала, подригав ногами (Вас., II, 1959, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 757.