ПОДРУ́ЖНІЙ, я, є. Прикм. до подру́жжя. [Д. Жуан:] А для чого ви на те стрівання йшли? Чи ви хотіли підсолодити трохи гірку страву подружніх обов’язків? (Л. Укр., III, 1952, 356); Перші тижні подружнього життя Ольги потонули в господарських турботах (Галан, Гори.., 1956, 37); В багатьох піснях фігурують ліричні образи закоханих хлопця й дівчини з їхніми чистими, щирими почуттями, з їхніми мріями про подружнє щастя (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 23); Сльозами, щирим признанням, клятвою подружньої вірності розчулила вона Прохорове серце, повернула його до сім’ї (Шиян, Баланда, 1957, 235); // Належний подружжю (у 1 знач.). Екбаль-ганем лежить на ліжку в подружній кімнаті (Л. Укр., III, 1952, 710); Всю середину кімнати займає подружнє ліжко (Вільде, Сестри.., 1958, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 759.