Слово "подув" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПО́ДУВ, у, ч.

1. Порив (вітру і т. ін.); повів, повівання. Сильний подув вітру загасив світло в руках вдовиці (Коб., І, 1956, 96); Хололо застигле повітря, ніби воно завмерло перед подувом урагану (Ю. Янов., II, 1958, 72); *У порівн. Сей конкурс [на драму і комедію] був немов подув свіжого вітру в душній атмосфері тодішньої літератури руської (Фр., XVI, 1955, 98); // Ознака, прикмета наближення, настання чого-небудь. Весна воскресла й облила Природу морем красоти,.. Її вже подув благодатний У джерелі життя скупав Барв тисячами землю-матір, Втіх тисячами душу брав (Фр., XI, 1952, 439); Дитинство з мильними бульбашками та порцеляновими дітьми розвіялося перед першими подувами зрілого віку (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 35).

2. Те саме, що ві́тер. Мовив [Еол], і гору порожню у бік патерицею б’є він, І відкриває отвори, і, в лаву струнку вшикувавшись, Подуви всі вилітають і вихрами линуть на землю (Зеров, Вибр., 1966, 223).

3. перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу; віяння. Він.. надто сильно привик ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світогляді, щоби міг зрозуміти подуви нового часу і його потреби (Фр., III, 1950, 279); Автор зображує життя дрібної буржуазії й міщанства в маленькому, глухому містечку, куди не доходять подуви нового життя (Вітч., 5, 1956, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 760.